Життя святого Степана Волинського

Андрій Й. Г. Трух, Життя Святих 2 книга, Львів "Місіонер" 1997 сс.76-78.



Преподобний Степан - славний український єпископ. Вшановуємо його разом із священомучеником Симоном, родичем Господнім.

 

Святий владика народився близько 1040 року й походив, правдоподібно, з боярського роду. Ще з юнацького віку мав шдяхетну вдачу, здобув освіту та відзначався побожністю. Згодом його серце забажало більшої духовної поживи. Тому він вступив до Печерського монастиря під провід преподобного Теодосія, став улюбленим його учнем, оскільки щиро шукав Божої істини, християнської праведності та послушності. 

 

Незабаром після постриження в ченці Степана призначили керівником хору, або уставщиком. За дорученням преподобного Теодосія він проповідував у церкві Боже Слово, для братії був прикладом чернечих подвигів та християнських чеснот. (...)

 

Коли надійшов час відходу преп. Теодосія до Господа, скликав він своїх ченців і мовив: "То як, діти, обдумали ви вже між собою, хто буде вам достойним ігуменом після мене?" Вся братія відповіла: "Степан є достойний прийняти ігуменство". Тоді блаженний Теодосій, як написано в Печерському Патерику, поблагословив ченця Степена на ігумена. (...)

 

Ігумен Степан сумлінно виконував заповіт преп. Теодосія Печерського, по-батьківському опікувався братією та й про спочилих у Господі не забував, бо написано в Патерику: "Отець наш Степан установив, щоб у старій церкві кожного дня відправлялася Служба Божа за померлих братів".

 

Але ворог не спав. 1078 року, з невідомих причин, братія виступила проти свого ігумена Степана, тому він був змушений покинути не тільки ігуменство, але й сам Печерський монастир.

 

Автор Печерського Патерика пояснює цей факт так: "Ненависник усякого добра, який завжди бореться з Божими слугами і не дає їм мирно жити, виступає проти них зловмисними своїми підступами".

 

Та Боже Провидіння чувало над своїм праведним слугою. Напевно, в цьому був Божий промисел, бо, залишивши Печерський монастир, Степан біля урочища Клов (у Києві) збудував новий монастир на честь покладення ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні. Там зібрав багато братів і жив боговгодно. Після смерті єпископа на Волині київський митрополит Іван близько 1090 року висвятив преподобного Степана на Володимирську катедру, де він добре дбав про паству свою, даючи приклад словом, життям, любов"ю, духом і вірою чистою. (...)

 

Преподобний Степан, єпископ Володимирський, упокоївся в Господі 27 квітня 1094 року. Його поховано під старою катедрою в місті Володимирі-Волинському.

 

Його пам"ять вшановується 10 травня (27 квітня за ст. ст.)

 

Див. також: Г. Сапожникова, с. Ю. Андрусів, Святі Землі Української, Львів "Свічадо" 2016 сс. 68-70.



Создан 03 авг 2019



"Homilia - таїнство віри!" © Copyright 2011 - 2020