Святитель Іларіон. Митрополит Київський і всієї Руси

Джерело: Г. Сапожникова, с. Ю. Андрусів, Святі землі Української, Львів 2016 сс. 76-79)



Святитель Іларіон - найзагадковіша постать у сонмі українських святих. Саме йому Господь благословив стати першим українським митрополитом на Київській катедрі.

 

 Літописна "Повість минулих літ" розповідає про долю святителя Іларіона до поставлення на митрополію. Під 1051 роком знаходимо тут згадку про те, що спочатку він був священиком в селі Берестові біля Києва, неподалік від місця, де незабаром побудували Печерський монастир.Там, на пагорбі біля Дніпра Іларіон викопав собі печеру, щоб молитися на самоті. Приходячи з Берестова, співав церковні часи і потай молився тут Богові. Іларіон був людиною доброю, ученою, і великим посником. 

 

 В той час Господь вклав у серце князю Ярославу Мудрому добрий намір: поставити митрополитом у Святій Софії Київській не грека (адже до цього і тривалий час потім київських митрополитів призначала Візантія, щоб контролювати Русь), а місцевого священика-русича. Так, у 1051 році собор українських єпископів обрав і поставив святителя Іларіона на київську митрополичу катедру. Він пробув на ній недовго: під 1055 роком літописи вже згадують ім"я митрополита Єфрема - грека.

 

 Подальша доля українського святителя овіяна загадками. За однією версією, владика Іларіон близько 1055 року спочив і похований десь у Києво-Печерській лаврі. За іншою ж, він узяв собі нове ім"я і став одним із ченців Печерського монастиря.

 

 Імовірно, після смерти Ярослава Мудрого і примирення його наступника князя Ізяслава Ярославича з Візантією митрополит Іларіон пішов до Печерського монастиря і прийняв схиму під ім"ям Никон. Тут він продовжив боротьбу за націоналізацію Церкви. Це відбилося в особливому національному напрямі літописного зводу, створеному 1073 року в Печерській обителі, з редактором якого, ігуменом Никоном, утотожнюють митрополита Іларіона. Отже, можливо, митрополит увійшов в історію як преподобний Никон Великий - четвертий ігумен Києво-Печерської лаври (1078- 1088), мощі якого спочивають у Ближніх печерах. Якщо ця версія слушна, то  тоді смерть митрополита Іларіона припадає на 1088 рік.

 

 Митрополит Іларіон був яскравим проповідником. Єдина його проповідь, яка збереглася до сьогодні, "О законі Мойсеєвим данном, о благодаті й істині Иисусом Христом бившим", яку скорочено називають "Слово про закон  і благодать", є першим оригінальним твором  давньоукраїнської літератури й свідчить про її автора як про видатного письменника та богослова. (...)

 

 Святий Іларіон у своєму творі залишає нам, своїм нащадкам, чудові рядки опису Софії Київської, яка викликала подив і захоплення у всіх навколишніх народів своєю небаченою красою. При кінці митрополит звертається до князя Володимира з проханням, щоб той устав із гробу і глянув на плоди своєї праці: ширення християнства, велич Києва - та подякував за це Богові: "Тим бо радуйся і веселися , що насіння твоєї віри, посіяне тобою, не висушилося спекою невір"я, а дощем Божої помочі зволожилося і рясно розбуялося".

 

 

 "Слово про закон і благодать" святителя Іларіона - це справжній гимн на прославу величі Київської Руси, нашої давньої батьківщини.

 

Пам"ять Святителя  Іларіона вшановується 11 жовтня (28 вересня за ст. ст.).



Обновлен 02 окт 2019. Создан 03 авг 2019



"Homilia - таїнство віри!" © Copyright 2011 - 2019