Тема: Портрет Проповідника (Конференція)




Вже на початку нашої зустрічі мали би ми собі завдати труду щоб загально описати,  а що таке саме явище портрету.

 

В словнику нашої рідної мови читаємо: Портрет (франц. portrait, від застарілого portraire — змальовувати), зображення або опис (наприклад, в літературі) якої-небудь людини або групи людей, що існують або існували в реальній дійсності. Найважливішим критерієм портретності є схожість зображення , образ.

 

Тоді чий образ, зображення повинна відображати віруюча людина: семінарист, диякон, священник, єпископ і т.д. І відповідь на перший погляд проста, образ Бога, який Творець відобразив у своїх дітях. (Богослів’я посту: Христос прийшов, щоби відновити впалий колись Образ.)

 

Отож, якщо всі ми є дітьми Божими і є носіями Його образу, то всі ми є залучені в проповідь, але у якій мірі?

 

По-перше: Всі охрещенні, тобто миряни є покликанні до проповіді життя, тобто свідчення, свідоцтва про дію Бога у власному житті. (Охрещенні через хрещення беруть участь у загальному, царському священстві)

 

По-друге: Ієрархічне священство (висвяченні особи) є залученні до потрійної місії церкви: навчати (виголошувати гомілії, проповіді, катехизи, реколекції, конференції тощо), освячувати і керувати нею аж до повернення Христа (Див. II Ватиканський Собор, Декр. «Ad gentes», 5.).


Щоби образ проповідника був для нас більш цілісним та повнішим пропоную для розумів дві фігури, одна старозавітня, друга відповідно новозавітня.

 

Перша фігура - портрет проповідника, грецькою мовою «Εκκλησιαστής» , на івриті קהלת‎ — «Коге́лет»


В однойменні книзі читаємо: «Когелет старався дібрати вирази гарні, й вірно списати слова правди». (Проповідник, 12, 10)

 

Отже, слово «Когелет», означає проповідника на зібранні. (Це слово дуже близьке до слова «Кахаль»  - озн. збирати,  зкликати і вияснюється, як той хто головує на зібранні, навчає народ.)


Друга фігура – портрет проповідника, який ми окреслимо словом гр. словом  ὁμιλία – гомілія, означає бути разом, розмовляти, вести діалог.

 

Класичним прикладом такого проповідника є шлях до Еммаусу та розмова Христа з двома учнями. (Див. Лк. 24, 14- 35)


Святий Іван Павло ll в Апостольському листі Mane Nobiscum Domine у IV розділі, параграфі 24 пише: ЄВХАРИСТІЯ ЯК ПОЧАТОК І ПРОГРАМА "МІСІЇ"

 

"І вони рушили негайно..." (Лк.24, 33)

 

"Впізнавши Господа, два учні з Емауса " рушили негайно" (Лк. 24, 33), щоби розказати іншим про, що побачили і почули. Той хто справді зустрівся з Воскреслим, споживаючи Його Тіло і Кров, не може утримувати в собі пережиту радість. Зустріч з Христом, яка постійно поглиблюється в євхаристійній близькості, пробуджує у Церкві й у кожному християнинові насущну потребу свідчити і євангелізувати".

 

Якщо все вище підсумувати, то перевага і місія проповідника новозавітнього не замикається храмом, а він іде і шукає, як і Христос, щоб знайти, спасти, те що загинуло.

 

У цьому контексті місія проповідника увібрала в себе такі складові цього портрету.

 

  1. Він є: Отцем – бо головна риса батька – любов! (Пор. І Кор. 4, 15 - 16, Лк. 15, 11 - 32)
  2. Він є: Керівником – «Нехай, отже, кожний уважає нас як слуг Христових і завідувачів (керівників) тайн Божих. Тим то вимагається від завідувачів, що кожний з них був вірний». (Див. І Кор. 4, 1-2)
  3. Він є: Свідком – «Та я життя моє ні за що вважаю, щоби лише закінчити шлях свій і службу, що я прийняв від Господа Ісуса, - звіщати Євангелію Божої благодаті». (Діяння 20, 24)
  4. Він є: Служителем «Слугою» – св. Павло у  першому листі до Коринтян пише: «Я – Павлів», а  інший: «Я – Апполлосів», то хіба ви не звичайні люди? Що таке Аполлос? Що Павло? – Слуги, через яких Ви увірували, і то як кому дав Господь». (І Кор. 3, 4-5)

 

Підсумувати і завершити хочу словами: «Бо ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; самі ж ми – слуги ваші ради Ісуса». (2 Кор. 4, 5)

 

о.Іван Зозуля



Создан 07 мар 2020



"Homilia - таїнство віри!" © Copyright 2011 - 2020