Історія празника Пасхи.

о.Ю. Я. Катрій, Пізнай свій обряд.



 "Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував".

(тропар Пасхи)

 

 Празник Христового Воскресіння у наших богослужбових книгах має такі назви: Свята й Велика Неділя Пасхи або Свята Пасха. Наш народ на означення празника Пасхи має ще слово "Великдень", що значить Великий День, бо він великий своєю подією, своїм значенням і своєю радістю.

 Слово "пасха" походить з єврейського "песах", що значить "перехід". Тут мова про перехід Господнього ангела, який одної ночі вбив усіх єгипетських первенців, коли фараон не хотів відпустити ізраїльський народ, а перейшов мимо (по-єврейськи "пасах") домів ізраїльтян, що їх одвірки були помазані кров"ю однорічного ягняти. Слово "пасха" у жидів означало також ягня, що його заколювано на Пасху, а потім і сам день свята, на спомин визволення з Єгипту, дістав назву Пасхи.

 Для апостолів і перших християн ПАСХА-ПЕРЕХІД стала символом іншого переходу, а саме, подвійного переходу Ісуса Христа: від життя до смерті і від смерті до життя. Перший перехід дав основу для хресної, а другий для воскресної і радісної Пасхи. Апостоли й перші християни святкували разом із жидами свою християнську Пасху, але не радісну, а сумну і сполучену з постом, бо вона була річничею Христових мук і смерті.

 Пасхальний агнець євреїв став для християн праобразом Ісуса Христа, Який, наче, невинне ягня, приніс себе в жертву за гріхи цілого світу. Звідси і зве Його богослужіння пасхальним ягням або короткою Пасхою. "Бо наша Пасха - каже св. ап. Павло - Христос, принесений у жертву". (1 Кор. 5, 7)

 В 2-му віці, поруч хресної Пасхи, починає також входити в практику і радісна Пасха в честь Христового Воскресіння, що її святковано в неділю по жидівській Пасці. У зв"язку з тим подвійним святкуванням хресної і воскресної Пасхи почався між християнами довгий і завзятий спір про сам день святкування Пасхи. Спір постав тому, що щораз більше почав змінюватися погляд на сам характер свята. Первісно дивилися на Пасху, як на день смутку й посту в честь Христової смерті, а тепер хотіли злучити з нею радісну річницю Його світлого Воскресіння, що не годилося зі смутком, ані з постом. Загал християн став святкувати Пасху Христового Воскресіння в неділю, але деякі християнські громади, передусім у Малій Азії, вперто празнували Пасху разом із жидами 14-го Нізана, першого весняного місяця. Від дня 14-го Нізана названо ті громади "квартодецімані", що значить "чотирнадцятники".

 Собор у Нікеї (325 р.) поставив кінець тим довгим і болючим спорам. Він порішив, що всі християни мають святкувати празник Пасхи того самого дня: що не можна йти за жидівським звичаєм, а треба празнувати Пасху в неділю, по першій повні місяця, по веснянім зрівнянні дня й ночі.

 В ході 4 - 5 віків святкування Пасхи продовжується з одного дня на цілий тиждень, який зветься "світлим тижнем" у противенстві до тижня перед Великоднем, що має назву "великого" або "страсного".

 Збірка церковних законів під назвою "Апостольські Постанови", які були списані в Сирії коло 380 р., але мали б походити з апостольських часів, про світлу седмицю так кажуть: "Через цілий великий і наступний по нім тиждень хай слуги не працюють, бо той - це тиждень мук, а цей  - це тиждень Воскресіння, і треба слухати наук". (VIII, 33).

 Цісар Теодосій Великий (+395 р.) заказав ведення судових розправ, а цісар Теодосій Молодший (+450 р.) заборонив театральні й циркові представлення на час цілої світлої седмиці. В Єрусалимі найбільш урочисті були перші три дні Пасхи, що Східня Церква практикує по сьогодні.

 6-тий Вселенський Собор (691 р.) у справі святкування світлого тижня рішив: "Від святого дня Воскресіння Христа нашого Бога до нової неділі (цебто до Томиної Неділі) вірні повинні через цілий тиждень безнастанно перебувати у святих церквах, у псалмах і співах і піснях духовних, радіти і торжествувати у Христі, уважно слухати читання Святого Письма та брати участь у св. Тайнах, бо таким способом разом з Христом воскреснемо й разом прославимося. Тому в цих днях не можна влаштовувати ні кінських перегонів, ані інших публічних видовищ" (Прав. 66). *

 

 "Бо Пасха наша, Христос, принесений у жертву. Отож святкуймо не у старій заквасці, ані у заквасці злоби і лукавства, а в опрісноках чистоти й правди". (1 Кор. 5, 7 - 8)

 

 * Див. о.Ю. Я. Катрій, Пізнай свій обряд, Ню Йорк - Рим 1982 сс.145 - 148.



Создан 14 апр 2014



"Homilia - таїнство віри!" © Copyright 2011 - 2020